28 липня у бараці №1 Музею “Територія Терору” відбулося відкриття виставки “Ті, про кого не забули” памʼяті третьої річниці загибелі українських військовополонених в Оленівці.
Виставка картин від дітей українських військових — тих, хто втратив дім, тих, хто загинув, перебуває в полоні або на війні. Проєкт про памʼять, надію, безумовну любов та нові реалії дитинства під час війни. Кураторки виставки – Наталія Павлюк та Юстина Павлюк.
Ця виставка — не просто зібрання дитячих малюнків. Це — живі голоси дітей, які втратили, чекають або дочекалися своїх.
Кожна картина — це не вигаданий сюжет, а правда, пережита крізь дитяче серце.
Це про памʼять, яка не стирається. Про надію, яка не згасає. Про любов, що не має умов. Про реальність, у якій росте покоління війни — і в якій діти все ще вірять у чудо.
“Ця виставка — не просто зібрання дитячих малюнків. Це — живі голоси дітей, які втратили, чекають або дочекалися своїх. Кожна картина — це не вигаданий сюжет, а правда, пережита крізь дитяче серце. Це про памʼять, яка не стирається. Про надію, яка не згасає. Про любов, що не має умов. Про реальність, у якій росте покоління війни — і в якій діти все ще вірять у чудо,” — зазначають кураторки.
“Одна з таких історій — історія Кості з Маріуполя. Хлопчик намалював Діснейленд з такою точністю, ніби вже там був. Бо дуже мріяв. Його тато — захисник «Азовсталі» — провів понад два з половиною роки в російському полоні. Але ще тоді пообіцяв: коли повернеться — вони разом поїдуть у Діснейленд. І слово стримав. Його звільнили в останній день виставки «Дім» у львівській галереї «Дзиґа». Ціла стіна була присвячена мріям та реальності. І Костина картина, створена ще до цієї поїздки, стала пророчою. Бо навіть у найтемніші часи — мрії збуваються”.
Інші події
