«Максим був особливою людиною ще й в тому, що він вмів знаходити в будь-чому красу. Це погляд на війну його очима, як він це бачив та як він це відчував. Цінно, що це саме його погляд, якою мала б бути його виставка. А вже, як це відчують глядачі – це вже питання їхньої рефлексії», — Катерина Приймак, голова Жіночого ветеранського руху.

«За задумом організаторів, важливо на виставці було показати побут військових, тому що Максим був військовим і його вклад є величезним в нашу перемогу. На світлинах зображено, що відбувається на фронті, як воїни навчаються, живуть, працюють, їхнє повсякденне життя. Це важливо з точки зору і меморіалізації, і документації нашої спільної пам’яті. Потрібно збирати, фіксувати все те, що відбувається з нами і зберігати та передавати наступним поколінням», — Ольга Гончар, директорка Музею.

У грудні 2023 року Максим Кривцов планував виставку своїх фоторобіт із війни в різних закладах Києва. Це мало стати нагадуванням собі й іншим — росія веде війну проти нас, а ми, воїнство, продовжуємо боронити мирне життя.

«Хочеться, щоб цей військовий простий побут трішки та накладався на побут міста, створюючи єдину картинку», — писав Максим на своїй сторінці в Facebook. На його запит у Facebook відгукнулося чимало культурних діячів. У розмові між Максимом і кураторською групою Squat 17b виникли різні ідеї — від поєднання виставки з поетичними читаннями до зміни фокуса — від малюнку до тексту, де в поєднанні між собою його роботи й поезії отримали б додаткове прочитання.

«Хоч росія забрала життя Максима, але друг “Далі” мав те, що неможливо вбити. Рукописи й світлини, відскановані знімки, переписані руками й опубліковані в соцмережах, перечитані уважними очима вірші на сторінках книги. Весь цей доробок промовляє — “Я поверну собі своє життя”», — ділиться Дар’я Криж, кураторка виставки.