Монумент слави у “Території Терору”

Меморіал Переможцям над нацизмом у Другій світовій війні (до 2007 — Монумент Бойової слави Збройних сил СРСР) складався з двох монументальних скульптур “Батьківщини-Матері” та воїна, горизонтальної стели, на якій розміщені горельєфи зі зображеннями сюжетів з історії радянської армії і 30-ти метрової гранітної стели з 5-ма горельєфними зображеннями “Танкіста”, “Артилериста”, “Матроса”, “Піхотинця” та “Льотчика”.

Створення меморіалу ініціювало командування Прикарпатського військового округу. З 12 конкурсних заявок перше місце отримав проєкт молодого скульптора Ярослава Мотики, який тоді проходив строкову військову службу.

З його спогадів відомо, що спочатку меморіальний комплекс скульптор задумав створити на основі метафоричного образа оголеного воїна:

“…мені захотілося і воїна зробити оголеного, знаєте, показати його красу, так як такого Геракла! Він ніби напів лежить і так встромив меч у землю на таких каміннях, і так відчувається, що він не боїться нічого, він – Геракл”.

“І я розказую, що то є символ українського воїна, бо ми ж не воююча країна, ми ж мирна країна. І я не хочу показувати з мечем так як в Сталінграді, бо вже є там з мечем”.

Однак під час роботи над проектом за рішенням військового командування довелось змінити на матір, яка вручає меч воїну. Мотивуючи це прозорістю та легкому прочитанню образів.

Ярослав Мотика народився у 1943 році в селі Староміщина на Тернопільщині. 13 листопада 1944 року його батька – Миколу Мотику, столяра залізничної станції “Підволочиськ”, заарештував НКДБ за обвинуваченням у підтримці зв’язків з підпіллям ОУН. 8 березня 1945 року він засуджений до 15 років ув’язнення з конфіскацією майна. У 1950 році сім’я Мотик була змушена переїхати до Львова перед загрозою депортації до Сибіру.

Сьогодні, історію пана Ярослава можна почути в експозиції нашого Музею.

До роботи над проектом Ярослав Мотика запросив свого вчителя Дмитра Крвавича, львівського скульптора Емануїла Миська, художника Олександра Пирожкова та архітекторів — Мирона Вендзиловича і Аполлона Ограновича.

У 1970 році меморіал відкрито на вулиці Стрийській, поруч із Львівським вищим військово-політичним училищем.

У 1972 році проект отримав Державну премію УРСР ім. Т. Шевченка.

Перетворення Монументу на музейний експонат

Наприкінці 2018 року виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив рішення “Про вжиття заходів з усунення аварійності Монумента Бойової слави Радянських Збройних Сил на вул. Стрийській”. Демонтаж стели з горельєфами розпочався у 2019 році. З того ж року — у колекції радянського монументального мистецтва Меморіального музею тоталітарних режимів “Територія Терору”.

У вересні 2019 року горельєфи були переміщенні до Відня для того, щоб взяти участь у виставці «Між вогнем і вогнем. Українське мистецтво зараз» в галереї при Австрійській академії образотворчого мистецтва у Відні.

Кураторський дует Аліси Ложкіної і Костянтина Акінші представив проєкт, у фокусі якого новітнє українське мистецтво, а також трансформації в країні, що переживає непростий і водночас надзвичайно цікавий етап історії.

Виставка складалася з робіт 22 українських художників, скульпторів, фотографів та інших митців, які працюють з різними медіумами.

Для Музею це став перший досвід великої міжнародної виставки та транспортування великогабаритних горельєфів на таку відстань.

Переміщення барельєфів у 2021 році

У квітні 2021 року розпочався демонтаж барельєфів Монументу слави, які зображали історію Радянської армії в шести багатофігурних горельєфах, розташованих з обох боків стели:

1.Народження Червоної армії

2. Громадянська війна

3. Визволення Західної України (Вторгнення СРСР до Польщі)

4. Рік 1941-й

5. Велика Вітчизняна війна (Німецько-радянська війна)

6. Перемога