«КОЛЕГИ З ЗАКОРДОНУ ДУМАЛИ, ЩО ЇХНІМ НАЙБІЛЬШИМ ГОЛОВНИМ БОЛЕМ СТАНЕ ПОРЯТУНОК МУЗЕЇВ ВІД ПРИРОДНИХ КАТАКЛІЗМІВ»

28 вересня у Дніпрі, в Dnipro Center for Contemporary Culture, відбулась розмова «Трансформація культурних інституцій під час війни», присвячена змінам в українських культурних інституціях після 24 лютого.

 

Серед учасників дискусії була директорка музею «Територія Терору» Ольга Гончар, яка спільно з директоркою Луганського обласного краєзнавчого музею Олесею Міловановою, кураторкою Анною Потьомкіною та культурною менеджеркою Юлією Лисюк обговорили:

 

— питаннях солідарності, співпраці, згуртованості культурних інституцій та тому, як це допомагає балансувати або шукати нові рішення;

— потребі історичної дистанції задля можливості рефлексії сьогодення;

— зв’язку трансформації культурного простору і міста, взаємодоповненні та зчитуванні міст на фоні культурних перевтілень.

 

Директорка Музею Ольга Гончар розповіла про свій досвід допомоги музейникам на війні, який трансформувався в Музейний кризовий центр:

 

«В перші дні війни стало зрозуміло, що у більшості музейників України не було фінансової подушки на «чорний» день. Після цього ми почали активну роботу з пошуку жертводавців та тих, кому потрібно допомогти. Станом на сьогодні, це майже 150 інституцій, основна частина з яких з найбільш уражених територій – Херсонщина, Донеччина, Луганщина, Запоріжжя, а сума допомоги становить понад 2 млн гривень».

 

«Територія терору» змогла прийняти Луганський обласний краєзнавчий музей, який евакуювався зі вже окупованого Старобільська. Під час евакуації директорка Олеся Мілованова змогла дістати парашут збитого російського військового льотчика, який став першим експонатом спільної «Колекції перемоги».

 

«Першою подією після відновлення нашої роботи стала виставка артфотографки Вєри Бланш – «TRIBUNAL», що дуже символічно саме для нашого Музею, адже тоталітарні та людиноненависницькі режими продовжують існувати й ця виставка є підтвердженням цього», – розповіла Ольга Гончар. На майбутнє ми плануємо залучити ще більше сучасного мистецтва, як рефлексію на події, що відбуваються навколо нас».

 

Основним завданням Музею сьогодні є – оцифрування колекції та створення онлайн версії Музею:

 

«Територія Терору» – це музей, який немає кордонів та прив’язки до фізичних об’єктів. Основна наша цінність – інтерв’ю з репресованими. Тому я це називаю «Музей у флешці», адже наші аудіо-, відео матеріали, фотографії, оцифровані найцінніші експонати можуть зберігатись будь-де».

 

Російсько-українська війна змінила багато усталених законів та норм, зокрема й в музейній справі.  Розповідаючи закордоном про ситуацію в Україні багато наших колег дивувались, що під час війни сторони можуть не дотримуватись загальноприйнятих методичок.

 

«Нам кажуть, що під час війни сторони мають домовитись про гуманітарні коридори для евакуації Музеїв, а культурна спадщина не може бути під прицілом ракет. Але ця війна довела, що не існує жодних правил, а ефемерні цілі досягаються нашими ворогами за будь-яку ціну. Часто ця ціна – це сотні жертв невинних громадян, знищенні десятки об’єктів культурної спадщини. Сьогодні наш досвід – це досвід збереження колекцій, спадщини в умовах жорстокої та масштабної війни з рф. Наші колеги з закордону думали, що їхнім найбільшим головним болем стане збереження експонатів від природних катаклізмів. Війна, яку розпочала росія проти України, змінила це», – наголосила Ольга Гончар.