«Такі заходи пам’яті надзвичайно важливі, тому що наш голос і так занадто тихий — нас не чують. Нас мають почути не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами. Щоб нарешті дійшла допомога до наших близьких, до важкопоранених хлопців. Щоб відбулася репатріація важкопоранених — так, як це має бути за всіма правилами утримання військовополонених і, як мінімум, за Женевською конвенцією», – Євгенія, її чоловік перебував у бараку №200 в Оленівці під час теракту та був пораненим.

У нашому Музеї до четвертої річниці теракту в Оленівці відбулася пам’ятна подія – “Реквієм за загиблими під час теракту в Оленівці та полоні українськими військовими”.

На музейній площі поблизу банерної виставки з іменами та фотографіями загиблих відбулася панахида, згодом – лунали пам’ятні виступи, після чого учасники акції пройшли до барака №2, де запалили свічки та помолились за загиблих.

Під час події виступили колишні військовополонені з «Азовсталі», військовослужбовці, рідні полонених та громадські діячі. Запис цієї частини події опублікували на YouTube-каналі Музею.

«Я пам’ятаю той день у полоні 2022 року. Ми почули вибухи, і першою думкою було: чи ми взагалі живі. Найважче було чути, як помирали хлопці, і розуміти, що нам, медикам, не дозволяли одразу надати їм допомогу. Лікувати в полоні не було чим: мотали замість пластиря скотчем. Це дуже важко для лікарів, коли знаєш, що потрібно зробити, аби врятувати людину, але просто не можеш, бо не маєш чим. Я не знаю їхніх позивних, але пам’ятаю їхні очі та обличчя», – військова лікарка, майор медичної служби Державної прикордонної служби України, Еліна Мединіна.

За фото дякуємо Анні Сікорській та Лесі Касьяновій.