22 листопада відбулося відкриття виставки документального проєкту фотографки Марисі Мʼяновської та Жіночий Ветеранський Рух “Зона сейсмічної активності”.

 

“Я хочу, щоб ця виставка дала можливість зазирнути у реальність війни, яка залишається поза фокусом новин, та дала можливість побачити не тільки досвід, який розділяє цивільних та військових, але й ті почуття, емоції та потреби, які обʼєднують всіх людей. Окрім русні, звісно”, — каже фотографка Марися Мʼяновська.

«Зона сейсмічної активності» – назва символічна для України сьогодні, де війна змінює ландшафт, долі та звичне життя людей. Проєкт досліджує життя жінок у зоні бойових дій: їхнє повсякдення та особистий простір, який в умовах війни стискається до розмірів автомобіля чи куточка в кімнаті. Зв’язок між особистістю та територією, на якій вона живе. Підземні поштовхи, які відбуваються невідчутно для людей, поки не досягнуть критичної сили, що змінює ландшафт.
У жовтні 2023 року, а також із серпня по вересень 2024 року, Марися Мʼяновська здійснила дві експедиції у зону бойових дій на Харківському та Донецькому напрямках, де документувала побут та роботу трьох військовослужбовиць ЗСУ —  Оксани “Ксени” Рубаняк, командирки взводу БПЛА; Андріани “Малиш” Арехти, операторки озброєння, лідерки руху VETERANKA та Юлії “Куби” Сідорової, парамедикині 92 ОШБр.

“Проблема стереотипів щодо жінок була, є і буде. Якщо в бійця болить спина — побратими розуміють, що він просто отримав травму. Але якщо болить спина у жінки-військової — це часто приписують її “слабкості”. З цим можна впоратись, усвідомлюючи, куди ти йдеш, випрацьовуючи алгоритми своєї поведінки, свого захисту і своєї відповідальності в першу чергу. Служба в армії — це відповідальність, і тут немає місця для “ну я ж дівчинка”, — розповідає  лідерка руху VETERANKA, операторка озброєння ЗСУ Андріана “Малиш” Арехта.  

На відкритті відвідувачі мали змогу глибше осмислити проєкт і теми, які він порушує. Під час відкриття відбулася розмова про трансформацію особистого простору та зміни у сприйнятті приватності та безпеки в умовах війни. В ній взяли участь Марися М’яновська (фотографка), Ольга Муха (кураторка), Олена Апчел (режисерка, військова) та Катерина Приймак (очільниця Руху VETERANKA) як модераторка.

 

“Ця виставка — про невидимі лінії переходу. Між тимчасовістю і нормою, власним простором і самотністю, інтимним й тим, що хочеться розказати.  Про те, як “рівень напруги стирає гендерні відмінності”, але вони залишаються. Про простір: бліндажа, вбиральні, автівки, пожежі, робочого й спального місця, тимчасових спільних кімнат, особистої зброї й нескінченного ландшафту. Уперше на нашій Колонаді – не терор, а ті, що йому протистоять. Коли я запитала відвідувачів, які прийшли на відкриття: що ви бачите на цих знімках у цьому просторі? Силу, – кажуть. – Силу і ніжність”,  – розповідає  кураторка виставки, філософиня та менеджерка культури, очільниця інформаційно-освітнього відділу Музею “Територія Терору” Ольга Муха.

 

Фотовиставка триватиме до 22 лютого 2025 року.